Tours&Guides > Косів > Пішохідні екскурсії > Приватна майстерня-музей гуцульської кераміки (Гід екскурсовод Олександр Титик)


Приватна майстерня-музей гуцульської кераміки
(пішохідна екскурсія)
Косів, Івано-Франківська область, Україна, 78600
(Мова проведення екскурсій: Українська)

Опис екскурсії:

Кераміка є одним із традиційних народних промислів на Гуцульщині. Гуцульські майстри зазвичай виготовляють сувеніри, декоративні плитки, посуд, забавки, кахлі для печей та декоративні плитки.
Гуцульська кераміка почала свій розвиток у XV столітті і найвидатнішою її школою стала косівська. Косівщина досить багата на глину, особливо околиці самого міста. Не дивно, що і гончарство розвинулось тут кількасот років тому. У багатьох гуцульських місцевостях, де гончарство є основним заняттям місцеві майстри швидко розвинули та набули особливого, неповторного стилю, нову техніку ліпки та розпису.
Гуцульські гончарі творили домашній посуд з середній віків, проте ту ужиткову кераміку, яка нам відома тепер, зароджувалась в австрійський період нашої історії (1780-1820). Косівські кахлеві печі охоче замовляли як на Гуцульщині, так і в Угорщині, Австрії та Румунії. Найдавніші зразки косівських кахлів зберігаються у багатьох центральноєвропейських музеях. Гончарні вироби оздоблювались стилізованими поливянними малюнками із зображеннями тварин (птахів, коня, ведмедя, оленя), квітів, дерев, різноманітних людських типів (музика, мисливець, поштар, вояк…), святих (найчастіше Миколай та Юрій). Нерідко на кахлях можна знайти цілі сценки з життя гуцулів.
До початку XIX століття гончарі не залишали своїх імен. А згодом прославились такі майстри-гончарі стали Олекса Бахметюк, Іван Баранюк, Петро Кошак, Петро Гавриші, чия творчість стала унікальним явищем в українському народному мистецтві. Але на цьому косівська гуцульська кераміка не припинила свого розвитку.
Після того, як радянська влада винищила більшість майстрів, справу косівської традиції продовжила спілка «Гуцульське мистецтво» при художній артілі імені Тараса Шевченка. А пізніше фабрика народного мистецтва «Гуцульщина» і творчі майстерні.
Ганна і Михайло Розщиб'юки - подружжя відомих художників - ініціювали організацію виробництва косівської кераміки у гончарному цеху художньої фабрики у 1957 році.
В 1959 році відкрили відділ художньої кераміки при училищі прикладного мистецтва, де в основу покладено кращі досягнення косівського, пістинського та кутського гончарства.
Гуцульська традиційна техніка «ритування» або «гравіювання» є унікальною і єдиною у світі і передбачає розпис виробів, які попередньо покривають білою глиною, а потім підсушують. Розпис жовтою, зеленою, коричневою та синьою фарбами наноситься на вироби після першого випалювання. Білої глазурі ніколи не використовували, натомість лише білий ангоб перед процесом випалювання у печі. Вдруге виріб випалюється після покриття прозорою глазур'ю.
На глині гуцульські гончарі малюють історію свого краю, відображають рослинний і тваринний світ Карпат, сценки на побутову, міфологічну та релігійну тематику, працю, свята, звичаї та обряди гуцулів. Геометричний орнамент, що з легкістю лягає на форму виробів, відмінно підкреслюючи їхні об'єми. Простота малюнка не перешкоджає сприймати пластику форм. Кожен елемент виробу гончар ретельно вимальовує за власним стилем і колоритом і при цьому орнаменти й сюжет в композиції не повторює. Найбільш характерною рисою Косівської кераміки є специфічні патьоки фарби, що ніби сльози стікають по орнаменті.
Для виробництва спочатку формується глиняний виріб. Готову форму висушують протягом доби. Пізніше її покривають білим тлом і знову сушать. Орнаменти наносять технікою ритування. Деякі елементи орнаментів заповнюють фарбою на основі рідкої коричневої глини або фарбою з коричнево-червоним пігментом. При температурі 900—950 °C проводиться утильний випал. Далі орнаменти розмальовують підполив'яними фарбами зеленого, жовтого і подекуди синього кольорів, що пожвавлює і сповнює виріб холоднуватим відтінком. Проте, аби не порушити зеленої гами, синій використовують досить обережно. Поверхня виробів вкривається прозорою глазур'ю. Глазурований випал здійснюють при температурі 950—1000 °С.
Безперервність поколінь майстрів забезпечує кафедра декоративно-прикладного мистецтва нашого місцевого художнього училища. Викладачі несуть особливу відповідальність за збереження та культивування традиції. Тут досі використовують гончарні колеса, натуральну глину, інструменти та печі.
Серед найбільш знаних творчих гончарських майстерень Косова належать Григорію Колосі, Валентині Джуранюк, Уляні Шкром'юк, подружжю Романа і Людмили Якібчуків, подружжю Михайла та Галини Трушиків, Юрію Стрипці, Василю Стрипці, Петру Данчуку, подружжю Миколи та Марії Скорецьких, Надії Вербівській, Ірині Заячук-Серьогіній.
За останні десятиліття сучасним косівським майстрам вдалось відродити традиції орнаментики давніх гуцульських майстрів, вплітаючи зображення рослин, птахів та тварин, характерні для минулих віків. Дуже великою популярністю користуються сюжетні композиції із зображенням життя гуцулів.
У творчій майстерні Ігоря і Христини Троців «Дайте спокій» проводяться майстер-класи, де всі туристи мають можливість спробувати себе в гончарстві, створюючи за гончарним кругом власні форми та розписуючи власні шедеври в техніці гуцульської кераміки.
13 грудня 2019 року ЮНЕСКО внесло Косівську мальовану кераміку до свого Репрезентативного списку нематеріального культурного спадку людства, що підтверджує безперервність традицій та її активний розвиток.
Наша екскурсія передбачає відвідання майстерень найвизначніших косівських майстрів гуцульського гончарного мистецтва.

Тривалість екскурсії: 1 годин

Максимальна кількість туристів
в екскурсійній групі: 60 осіб

Додаткові витрати: 108.38 гривень



більше: Екскурсії Косів Гіди Косів Автобуси Мінібуси Автомобілі: Косів

Гід екскурсовод:

Номер ліцензії (посвідчення гіда)

KOSIV0001

Олександр Титик



|